Психологічний супровід та підтримка учнів, батьків та педагогів під час війни відбувається в онлайн режимі. 
   Зокрема психологом Колодійчук Оксаною Романівною створено групу «ТНВК ШЕЛ 9 психологічна підтримка» у вайбер для спілкування з батьками новоприбулих учнів з вимушено переміщених територій.
   Для батьків  та учнів проводяться психологічні консультації та розроблено рекомендації з адаптації до нових умов навчання та розпізнавання і подолання стресових станів чи інших проблем, які виникли внаслідок психоемоційного навантаження.
   Психологічні консультаціі проходять онлайн у вайбер, месенджер чи на іншій зручній інтернет платформі також для усіх  учнів, батьків чи педагогів школи-ліцею, які звертаються за допомогою. 

      Групові онлайн заняття з класами  проводяться на платформі Zoom. Нещодавно  було проведено заняття з учнями перших класів, під час якого учні слухали психотерапевтичну казку «Птах світла». Діти малювали малюнки до казки та ділились своїми відчуттями та переживаннями, які обговорювали разом з психологом. 

ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КАЗКА 
«ПТАХ СВІТЛА»

Чи чули ви , як шумить сосновий ліс? Звичайний ліс, у якому весело щебечуть пташки, дзюрчать струмочки та проживають звичайні лісові мешканці.

    Але сьогоднішній ранок у сосновому лісі розпочався не зі співу птахів, а із тривожної новини про появу над містом вогнених птахів. Ніхто зі звірів їх раніше не бачив, але всі відчували, що ці непрохані гості прилетіли зі злими намірами. От і наш маленький Єнотик ніколи раніше не зустрічався з вогненими птахами, але по маминому стурбованому обличчю зрозумів, що сталося щось непередбачуване. Єнотик намагався дізнатися у мами, що ж трапилося, але дорослим було не до нього: вони постійно кудись телефонували та збирали речі.

    Дорослі трішки заспокоїлися лише коли дісталися до старого куща калини, під яким Єнотик побачив дбайливо вириту лисячу нірку. Біля цієї нірки збиралися і інші звірі. «Нарешті я зможу поспілкуватися з мамою.» - подумав Єнотик, коли вони присіли на м’якеньке покривало поруч з двома лисенятами-близнючками.

    Із розмов дорослих Єнотик зрозумів, що над їх рідним лісом тепер можуть літати небезпечні вогнені птахи.  Але у нас є відважний охоронець: у небі впевнено літає, захищаючи ліс та його мешканців мужній Птах Світла. Нашого захисника бояться навіть вогнені птахи. Єнотик його теж ніколи не бачив, але дорослі говорили, що Птах Світла має сильні великі крила та безстрашне серце. І він завжди перебуває на стороні Добра. Ці слова трішки заспокоїли Єнотика та додали йому впевненості.

- Мамо, а ми завжди будемо йти до лисячої нірки, коли з’являтимуться вогняні птахи? – запитав Єнотик.
- Так, адже тут безпечно. І саме тут ми зможемо перечекати небезпеку, щоб потім повернутися до свого житла і до своїх щоденних справ.
- А нам не буде тут сумно? Чим ми тут будемо займатися?
- Ми можемо грати в ігри, спілкуватися, знайомитися з іншими звірятами, читати казки, співати і багато чого іншого. За спільною справою і час іде швидше.

- А якщо мені стане трішки страшно? – запитав Єнотик.
- Тоді я тебе обійму і увесь страх розвіється.
- А якщо мені стане дуже страшно?
- Тоді я тебе обійму міцно-міцно і страх вимушений буде підти, бо для нього просто не залишиться місця. – сказала мама і ніжно погладила Єнотика по голівці.
- А можна я також буду обіймати і нашу Мишку? Вона ж маленька і їй також може бути страшно. Ти обійматимеш мене, а я обійматиму Мишку. Такий собі обмін обіймами. - посміхнувся Єнотик.
- Звичайно, можна. Коли ми підтримуємо один одного, то стаємо сильніші і нас нікому не здолати.
- А Птах Світла у цей час обійматиме нас усіх і наш ліс… Мамо, а він справді переможе вогнених птахів?
- Звичайно, він же Птах Світла, а Світло завжди перемагає темряву. Після темної ночі завжди наступає світлий день.
- А як ми можемо подякувати Птахові Світла за наш захист?
- Просто підійми очі до неба і скажи «Дякую».
- І він почує?
- Обов’язково почує.

    Саме так і зробив Єнотик , коли вони з мамою вийшли із лисячої нірки: підняв очки до неба і тихенько сказав «Дякую». Яким же було його здивування, коли із-за хмар неочікувано вийшло сонечко і освітило промінцями їх ліс.
- Мамо, він мене почув! Дивись, він мені моргнув! Тепер я точно знаю, що Світло обов’язково переможе темряву! – весело підстрибуючи, закричав Єнотик.
- Звичайно, синку. – сказала мама і ніжно обійняла Єнотика і його маленьку Мишку.