Психологічні особливості індивідуальної роботи з читачами шкільної бібліотеки в умовах сучасної школи

21.03.2016   Таня   Категорія: Психологічна служба закладу

Сучасні інформаційні технології, їх доступність та поширення у світі заполоняють всі сфери життя людини. Інтернет… Ось що цікавить сьогоднішнє покоління. Вони мало не з пелюшок знають, що і до чого… Як включити комп’ютер, що таке інтернет і як ним користуватись… Книжка це вже майже раритет. А навіщо, якщо є інтернет??? Але батьки не завжди усвідомлюють, що діти не владні розрізняти позитивне та негативне, що він у собі приховує. Це ми, дорослі знаємо, що погано, а що добре, можемо регулювати час перед монітором, бо знаємо, що маємо ще безліч обов’язків, проте самі часто попадаємо в павутинку залежності від і-нету.

Діти не задумуються над цим..

Свій час вони найчастіше вбивають саме перед монітором комп’ютера сидячи годинами та спілкуючись на багатьох сайтах, що й замінює їм живе спілкування та книги, які виходять з моди… Діти їх не читають, бо їх не читають батьки. Читають переважно газети та журнали, але не книги. Увагу дітей забирають віртуальні ігри та їх герої, а не герої книг. Проте комп’ютерні ігри, це переважно «страшилки», або як їх ще називають – аркадіанські ігри. Самі розробники відносять їх до розряду злих. Основою захоплення віртуальними героями складають наступні якості: фізична сила, жорстока позиція, ставлення до ворогів, вміння досягати мети будь-якими засобами. Дітей захоплюють емоції, які у грі набагато яскравіші, ніж у реальному житті. Там вони відчувають себе сильними та розумними. 

А от в інформаційному просторі вони почуваються слабше і набагато розгубленіше. Коли отримують завдання підготувати реферат чи повідомлення, то найперше заглядають в і-нет, а не в книгу. Інформації отримують безліч і з того всього просто нездатні відокремити саме те, що їм потрібно на даному етапі. Вони найчастіше звикли, що все їм дає вчитель і самим практично нічого не потрібно робити. Не потрібно докладати зусиль… а в подібній ситуації є розгубленість. Їх не вчать вчитись… Не вчать як потрібно шукати інформацію, на що звернути увагу як взагалі її відбирати??? І тоді найчастіше діти або підбирають що попало, або все накупу (вчитель сам вибере, що йому потрібно), або просто не готові, бо не змогли впоратись з тим потоком інформації, який їм запропоновано. 

Ось чому і виникла потреба розгляду саме цієї теми - індивідуального підходу,  пошук ефективних способів, психологічних прийомів та безпосередньо роботи шкільного бібліотекаря з дітьми різної вікової категорії. 

Бібліотекарі часто зустрічаються з ситуаціями коли приходить дитина і просить дати їй щось на певну тему. Але конкретно вона сама не знає що.

На основі цього виділяються головні проблеми учнів традиційної школи:

  1. Невміння визначити межі свого знання і незнання і усвідомити потребу в новій інформації;
  2. Невміння сформулювати запит (основна проблема – робота з каталогами, незнання чи нерозуміння необхідного об’єму і об’єму інформації загалом);
  3. Невміння шукати інформацію;
  4. Невміння вибирати і оцінювати інформацію;
  5. Обробка і представлення інформації (доволі часто зустрічається ситуація, коли перечитуєш дитячу роботу, а там просто куски абзаців з певного джерела і зовсім немає зв’язку, набір фраз, не пов’язаних між собою..  )

Доволі часто книга виступає для дітей засобом покарання, тому полюбити вони її аж ніяк не взмозі.

Причини, через які діти не читають книг – безліч, а от як зробити так, щоб книга була другом?

Способів, як на мене, можна використовувати безліч, але зупинюсь, на тих, які реально реалізовувати щодня, і не лише бібліотекарю, а й батькам, вчителям, друзям..

1. Він швидше для вас, як для батьків, хоча його можна використовувати і для життя бібліотеки. Увага та цікавість дитини.

 Змалку діти часто люблять гортати книги і залишати на них свої «автографи». Батьки ж зразу видирають книгу з рук. Коли ж навпаки потрібно давати дитині можливість пізнавати світ через книгу, коли діти маленькі, вони звичайно залишать з тої книги клапті, але коли підростають, то їх цікавлять уже малюнки, написи. Так виникає цікавість і якщо дати можливість їй проявитися, то дитина полюбить читати книги. Звичайно на кожному віковому етапі це мають бути різні книги. В умовах бібліотеки можна створювати виставки, відповідно до вікового періоду.

2. Спосіб інтриги.

Коли для зацікавлення чи порівняння використовують фрази інтригую чого характеру, наприклад: «Що ви як ті щука, рак і лебідь ніяк собі ради не дасте?», чи інші, що справді викликає цікавість, дитина бере в руки книгу, щоб взнати, що ж вони там не поділили.

3. Зацікавити через екранізацію фільму по книзі.

Головне зацікавити дитину конкретним випадком… Він в книзі описаний зовсім по-іншому, викликає інші переживання, емоції. Всіх звичайно зацікавити не вдасться, але обов’язково знайдуться діти, для кого це буде гарний досвід і викличе подальшу зацікавленість книгою. 

Ну і на завершення. Бережіть книгу, любіть її, цікавтесь нею, адже...

    Щербяк Т.м.

 

Коментарі 0

Ви не увійшли в систему! Вхід
ХАРЧУВАННЯ
ІНФОРМАЦІЯ ПРО НАДХОДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ПУБЛІЧНИХ КОШТІВ
Фінансові звіти
Бухгалтерія
Державні закупівлі
ПРОЗОРІСТЬ ТА ІНФОРМАЦІЙНА ВІДКРИТІСТЬ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ
Статут закладу освіти
Ліцензії на провадження освітньої діяльності
Структура та органи управління закладом освіти
Кадровий склад закладу освіти згідно з ліцензійними умовами
Освітні програми, що реалізуються в закладі
Територія обслуговування, закріплена за закладом освіти його засновником
Фактична кількість учнів закладу
Мова освітнього процесу
Наявність вакантних посад
Матеріально технічне забезпечення закладу
Річний звіт про діяльність закладу
Умови доступності закладу для навчання осіб з особливими освітніми потребами
Інформація про надходження й використання публічних коштів
Правила прийому до закладу освіти
Результати навчання
РОЗГЛЯД ЗВЕРНЕНЬ ГРОМАДЯН
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ
Правила поведінки здобувачів освіти
Пам'ятка для учителів
Правила для батьків

Авторизація

Погода
Загальні новини