Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один з найбільших злочинів радянського режиму. 

   Підставою для депортації кримськотатарського народу стало звинувачення у співпраці з Третім Рейхом. Кримських татар, які воювали в частинах Червоної Армії, після демобілізації також депортували.

   Депортація кримських татар почалася 18 травня 1944 р. Депортованим давали на збори від кількох хвилин до півгодини. З Бахчисарая, Джанкоя і Сімферополя їх ешелонами відправляли на схід. До кінця наступного місяця висилили 200 тис. осіб.

   Як згадують очевидці, тих, хто чинив опір або не міг йти, часто розстрілювали на місці. Значне число переселенців, виснажених трьома роками життя в німецькій окупації, загинуло в місцях висилки від голоду і хвороб в 1944-45 роках. Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження в правах.

   Після депортації кримських татар у Криму двома указами від 1945 і 1948 років були перейменовані всі (за винятком Бахчисарая, Джанкоя, Ишуни, Саків і Судака) населені пункти, назви яких мали кримськотатарське походження

   Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. Після радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим позбавили статусу автономії та перетворили на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки замінили на стандартні радянські назви. 

https://www.youtube.com/watch?v=YvYRJaYu-Xk&feature=player_embedded