«Хочемо співати!», — з такими словами приходять у клас, де йдуть заняття з вокалу. Заходимо у клас і ми. Проходять заняття, йде розспівка, настановчі вказівки, поради вчителя, далі діти співають. Заслуховуюсь. Вчитель залишається на кілька хвилин у класі один, то ж маю нагоду запитати.

• Уляно Володимирівно, ви керівник Зразкової художньої студії вокального співу «Талант», як працюється з дітьми?

•  Співати хочуть усі. Дивлячись в екран TV, здається, що все легко і просто, і я так можу… Дітям Бог роздав усім таланти, лишень би їх розпізнати. Хтось малює, хтось пише вірші, займається спортом і виграє медалі, а комусь Бог дав талант співати. Комусь треба,  добираючи слова, сказати, що краще вдаються танці, хтось сам розуміє свою дорогу. Залишаються ті, котрі справді хочуть, можуть і готові навчатися співу.

Дорога до красивого, грамотного співу непроста і довга. Це не вивчити вірш, вибачте за порівняння, а навчити малесенькі м’язи (голосові зв’язки) виконувати завдання, які надсилає мозок, вміти «дружити» зі слухом і з голосом водночас. А працювати з творчою молоддю — це раз по раз пізнавати щось нове. Діти дуже різні, інколи непосидючій неслухняні, але пори все з ними цікаво.

• Мабуть багато виступаєте й гастролюєте…

•  Так, ми любимо хвалитися (сміється) своїми покроковими досягненнями.  Беремо участь у конкурсах, різних концертах. ЗОШ №19 нас полюбила і запрошує щороку на Благодійний фестиваль «Як у нас, на Україні», виступали в селі Денисів, де відзначали 130-річчя від дня народження поетеси Іванни Блажкевич, хороші враження залишили в серцях викладачів ТОКІППО, після привітання до Дня вчителя і т. д..

• Як обираєте пісні для дітей?

• О, це питання…(на хвилинку задумалася). Пісні треба підібрати, як до характеру, темпераменту людини, так до можливостей виконати її. Знову ж із ЗМІ діти бачать легкість, технічну обробку і часто з цього приводу йде дискусія про пророблену роботу закулісами. Також діти мають свої смаки, часом приносять свої пропозиції, що теж потрібно враховувати.

•  Яка подія за останні роки праці в студії «Талант» найбільш пам’ятна?

• Це, певне, те що ми отримали честь озвучити «Пісню-гумн» ТНВК ШЕЛ №9 імені Іванни Блажкевич. Саме написання пісні-гімну має свою історію (таємничо посміхається). Спочатку текст писали діти, вчителі, проводився конкурс на найкраще написання. Вірш визначили. Потім дійшли до музики. Первинна музика мені, відверто кажу, не сподобалася, багато музичних фраз запозичених з відомих пісень впізнавалися, — виходить плагіат, що неприпустимо. Ми знову почали шукати людину, хто б склав музику до слів. На це погодились дідусь та бабуся нашої учениці Христини Гунько — Є. І. Гунько Заслужений артист України та М. П. Гунько, яка зредагувала слова до музики пана Євгена. Моє завдання було аранжувати на три голоси, діткам — заспівати. Вийшло дуже пристойно, урочисто. «Пісня-гімн» полюбилася і співають усі: вчителі, учні, батьки.

•  Що б ви порадили тим юнакам і дівчатам, які хочуть пов’язати своє життя з музикою?

• Багато випускників, які співали в студії вже пов’язали своє життя з музикою. Христина Павлик займається творчістю, гастролює, Христина Цабан поступила в ТДПУ імені В. Гнатюка на музичний факультет, співає, пробує себе у викладацькій професії. Христина Гунько, щось усі Христини…. (знову посміхнулася) поступила в музичне училище імені С. Крушельницької. Василь Мутерко, Вікторія Колодійчук, Назарій Чорний, Микола Скрип, хоч і не пов’язали своє життя з музикою, проте активно беруть участь у мистецьких заходах вузів. А діткам усім завжди говорю: «Не зупинятися на половині дороги, впевнено йти до мети, виправляти помилки. І пам’ятати: музика — це покликання, а не фах!» 
• 
• 
• 
• 
•