«Взаємна любов, прагнення відповісти добром людині на її ласку і привітність, — називається вдячністю» (Б. Спіноза)

Ми живемо в споживацькому суспільстві, де кожен має певні обов’язки і за їх виконання отримує грошову винагороду. Іншими словами ходить на роботу і має за це зарплату. Тому додаткова плата у вигляді «дякую» уже не передбачається. От щось приблизно таке я почула не так давно від учнів. Відверто кажучи, мене це шокувало. Діти ставляться до оточуючих як до обслуговуючого їх персоналу. Бездушно, зневажливо, я б сказала. Звучить не дуже приємно, а в перспективі взагалі страшно. 

Колись чула закид у свою сторону, що занадто часто користуюсь таким словом: «дякую». Але, на маю думку, будь-яка людина, де б вона не працювала і ким, заслуговує на елементарну вдячність оточення, в якому перебуває. Ми користуємось громадським транспортом і наприкінці подорожі дякуємо водієві за те, що безпечно дістались до місця призначення. Двірникові ще більш приємніше чути такі слова, адже він дбає за затишок і комфорт тих, хто проживає на території його роботи. Це і висловлення йому поваги, визнання необхідності і цінності його праці. Ми дякуємо повару і офіціанту які нас обслуговують у закладах відпочинку. Окрім слів подяки залишаємо чайові. Висловлюємо вдячність словами, коли хтось незнайомий подає руку допомоги в найнеочікуваніший але найпотрібніший момент. О, а яке важливе «дякую» для дружини, мами, яка пів, а то і цілий день простояла біля плити за приготуванням смачненького для своїх рідних (жінки мене зрозуміють;) ). А особливо, коли страва не вдалася. Це також визнання її праці, турбота і повага рідних для неї людей.

Напевне Ви подумали, що важко бути вдячним тоді, коли переживаєш особисту кризу чи закінчення романтичних відносин. Але все це досвід. Коли проаналізувати події уже на «свіжу голову», то розумієш, що були непорозуміння, хтось не так відреагував, хтось був впертий, хтось непоступливий, хтось занадто поблажливий, а у когось зашкалили амбіції і т.д. Але все це дається нам для того, щоб не повторювати цих помилок у майбутньому. Звичайно, якщо ми засвоїмо цей життєвий урок і трішки попрацюємо над собою. Тому подіям, обставинам і людям, які були у нашому житті теж треба бути вдячними. Бо саме завдяки їм ми є тими, ким стали.

Важче приймати втрату близької, дорогої людини, майна чи коштів. Тут агресію можемо спрямовувати на вищі сили, на Бога. Бо такі моменти переживати з вдячністю справді важко. Навіть глибоко віруючий і практикуючий християнин неодноразово нарікає на долю. Лише з часом приходить розуміння, що «все, що не робиться – на краще». У кожного своя дорога, свій хрест. Кожен повинен пройти її гідно і з вдячністю. Пригадалась мені притча про двох чоловіків. Кожен мав свого хреста, ніс його. Одному він здавався вкрай важким і практично непідйомним. От так протягом дороги він його вкорочував, а коли дійшов до кінцевої мети, зрозумів, що даремно. Вона стала для нього недосяжною. Тому ми повинні пам’ятати і бути вдячними, що незважаючи ні на що, ми в опіці Божого Сина, іноді він несе нас на руках, хоча нам здається, що ми на цій дорозі самі.

Тому спробуймо від сьогодні бути вдячними за ранок, за сонце, за життя, за рідних і близьких людей, за бабусь і дідусів, за можливість працювати і приносити користь людям, за роботу тих, хто нас оточує, за перешкоди, бо вони нас загартовують, за посмішку перехожого, за дітей-розбишак, за… безліч дрібниць, з яких складається наше життя. Показуймо нашим дітям приклад вдячності. Навчаймо їх цінувати чужу працю, а не лише тих, хто поруч. Вони наше майбутнє. Адже так приємно, коли хтось каже Вам таке просте, але таке важливе слово «ДЯКУЮ». І не має значення, кому воно сказане, людині, чи Богу. Воно наповнює наше серце радістю і допомагає відчути себе потрібними. Для когось це вартісніше грошей.

«Будьте вдячні за те, що маєте зараз. Коли ви почнете думати про все, за що ви вдячні у вашому житті, ваші думки повернуться до вас у вигляді безлічі нових речей і подій, що вселяють відчуття вдячності. Вам потрібно тільки почати, а закон тяжіння підхопить ваші вдячні думки і принесе вам ще більше подібних.» Ронда Берн

Будьмо вдячні одні одним, і зробімо цей світ щасливішим!