Сьогоднішню нашу зустріч хочу розпочати таким епіграфом: «Слідкуйте за своїми думками, тому що вони стають словами. Вибирайте свої слова, оскільки вони перетворюються в дії. Усвідомлюйте свої дії, оскільки вони стають звичкою. Вивчайте свої звички, так як вони визначають ваш характер. Розвивайте свій характер - він визначає вашу долю».

Отож - думки…  Досить одного слова, щоб у нас уже виникла купа асоціацій. Погані, хороші, мимовільні, як вихор, нав’язливі, приємні, світлі і ще ціла купа варіацій. Думки супроводжують нас всюди. Коли ми просинаємося, плануємо свій день, по дорозі на роботу чи навчання, чи просто в поході в магазин. В нашій голові роїться ціла купа думок: «Чи виключила праску?», «Перекрив кран подачі газу?», «Що подарувати мамі?», «Чого я сьогодні йду до тої школи, і так нічого не знаю…». А про що тільки в маршрутці можна передумати… І про фільм, і про сусіда, водія – такий-сякий, пса, що перебігає через дорогу і створює аварійну ситуацію. Та безліч думок щосекунди. Відслідкувати за ними практично неможливо. Вони як потяг експрес проносяться  в нашій голові на шаленій швидкості залишаючи за собою вихор емоцій.

Думки створюють наше сьогодні. Від них залежить наш настрій, те, як ми спілкуємось з оточенням, як реагуємо на оточуючий світ. Не задався ранок. Поки збиралась на роботу, понадумувала всякого. Поки добралась на роботу, образилась на весь Світ. То з розряду: «Сама придумала – сама образилась» )). Напевне у багатьох таке буває. А потім, якось як по клацанню пальців, переключилась в абсолютно протилежний бік свої роздуми. День, як день, всі живі-здорові, погода супер (хоч і дощ ллє, і то треба), нічого страшного не сталось, а різні невдоволення, то речі тимчасові. Бо ж від нас залежить, допускаємо ми їх до нашого серця, чи ні. Поки вони не пройдуть крізь нас, вони не мають жодного впливу. І тут вже від нас залежить, приймемо ми їх, чи обминемо, не звертаючи уваги.

Напередодні новорічно-різдвяних свят є у нас гарна традиція – прибирати оселю, позбавлятись непотрібних, зайвих речей. Але очистки і затишку потребує і внутрішній будиночок. Його не видно оточуючим, тому «прибирання» в ньому відкладаємо до зручного моменту. Але напевне так робити не варто. Бо якщо вже викидати мотлох з життя, то треба це робити і з думками. Образи, плітки, гнів, втома та багато іншого накопичується і осідає багатошаровим пилом у голові. Часто за тим усім випарпати потрібне і позитивне важко, іноді навіть неможливо. Тому й мусимо пам’ятати про чистоту не лише оселі, а й думок.

Для цього мусимо час від часу докладати зусиль. Очищати думки можемо простими способами.

1. Можна вести щоденник. Туди записувати не лише події, а й відчуття, які їх супроводжують. Такий спосіб дозволяє не тримати усе в голові, а переосмислювати все, що відбувається, дивитись на речі з іншої точки зору. Так ми звільняємо наші думки, вчимось їх висловлювати, формулювати, і таким чином, не накопичувати в своїй голові.
2. Будь-які образи, гнів, негативні переживання можна намалювати, або записати на окремому листку. Після цього можна з ним зробити все, що завгодно – спалити, порвати, зробити літачок і запустити в небо, символічно відпустивши все, що на ньому написано.
3. Якщо людина творча, думки можна очищати, переносячи їх на папір, полотно, створюючи тим самим неперевершені шедеври.
4. Звільняти думки можна й звичайною розмовою. Досить знайти людину, кому можна довірити свої переживання, проблеми, труднощі і поділитись ними з нею. Це може бути хтось з батьків, друзів, священик, просто знайомий, або ж випадковий співрозмовник. Бо ж коли ділимось радістю, вона примножується, а коли горем, воно зменшується. Важливо не тримати свої думки в клітці, а випускати їх на волю. Бо вже згадувалось раніше, що думки – це слова, а в кінцевому варіанті вони творять наше життя.
5. Ще один простий спосіб – тиша. Досить часто заглушаємо себе музикою, шумом, телевізором, чим завгодно, але не тишею, бо боїмося залишитись на самоті, почути себе, побути наодинці з собою. А важливо вміти зосереджуватись на собі, потребах свого організму, своїх думках. Просто прислухатись до того, що промовляє ваша серединка. В психології є такий термін – автотренінг, коли людина докладає зусиль, щоб змінити себе на краще, відпрацювати якісь звички, уміти керувати собою, зокрема своїми думками. Для цього досить вмоститись зручніше і так, щоб ніщо не відволікало (вимкнути телефон, виключити камфорку під киплячим супом і т.ін.), можна підібрати легесеньку інструментальну музику, яка допоможе розслабитись і поринути в себе. Відтворіть в пам’яті улюблену місцину (наприклад: місце відпочинку, берег моря, галявину, ліс, фортецю, чи храм), пориньте у її затишок і красу, приємні моменти, відчуйте спокій, умиротворення. Перші рази буде важко, бо ж голову як рій обсідають думки, але відкидайте їх усі, продовжуючи мандрувати закутками вашої уяви. Зосередьтесь на позитиві, на дорогих вам людях, на радісних та приємних емоціях, на тих моментах, які є справді важливими і неповторними. Бо труднощі на роботі, вимоги керівництва, дрібні непорозуміння, сварки, все це не варте того, щоб витрачати на його обдумування стільки часу і нервів. Все минає, погане теж. Є багато речей, які нам непідвласні, і їх потрібно відпустити, і незчуєтесь, як ситуація вирішиться. Мені дуже подобається вислів, який я чула від однієї людини – «Проблем не існує. Ми самі їх створюємо».

Тому, незважаючи ні на що, ні на будь-які труднощі, залишайтесь оптимістами, позитивно налаштованими на життя. Коли ми усміхнемось перехожому, він мимовільно усміхнеться нам. Давайте робити це життя щасливим. Бажайте подумки людям добра, навіть якщо вони вам пакостять, зупиняйте себе, коли погані думки починають вами заволодівати. Пам’ятайте, поки ви їх не прийняли в своє серце – вони не страшні і не завдадуть шкоди. І на завершення ще одна цитата Клода Брістоля: «Для того, щоб потрібна думка вкоренилась у Вашому розумі,необхідно повторити її досить велику кількість разів. І як тільки вона там вкорениться – у Вашому житті почнуться фантастичні зміни». 

Тетяна Щербяк (Яремчук)