Психологічні особливості індивідуальної роботи з читачами шкільної бібліотеки в умовах сучасної школи
21.03.2016 Таня Категорія: Психологічна служба закладу
Сучасні інформаційні технології, їх доступність та поширення у світі заполоняють всі сфери життя людини. Інтернет… Ось що цікавить сьогоднішнє покоління. Вони мало не з пелюшок знають, що і до чого… Як включити комп’ютер, що таке інтернет і як ним користуватись… Книжка це вже майже раритет. А навіщо, якщо є інтернет??? Але батьки не завжди усвідомлюють, що діти не владні розрізняти позитивне та негативне, що він у собі приховує. Це ми, дорослі знаємо, що погано, а що добре, можемо регулювати час перед монітором, бо знаємо, що маємо ще безліч обов’язків, проте самі часто попадаємо в павутинку залежності від і-нету.
Діти не задумуються над цим..
Свій час вони найчастіше вбивають саме перед монітором комп’ютера сидячи годинами та спілкуючись на багатьох сайтах, що й замінює їм живе спілкування та книги, які виходять з моди… Діти їх не читають, бо їх не читають батьки. Читають переважно газети та журнали, але не книги. Увагу дітей забирають віртуальні ігри та їх герої, а не герої книг. Проте комп’ютерні ігри, це переважно «страшилки», або як їх ще називають – аркадіанські ігри. Самі розробники відносять їх до розряду злих. Основою захоплення віртуальними героями складають наступні якості: фізична сила, жорстока позиція, ставлення до ворогів, вміння досягати мети будь-якими засобами. Дітей захоплюють емоції, які у грі набагато яскравіші, ніж у реальному житті. Там вони відчувають себе сильними та розумними.
А от в інформаційному просторі вони почуваються слабше і набагато розгубленіше. Коли отримують завдання підготувати реферат чи повідомлення, то найперше заглядають в і-нет, а не в книгу. Інформації отримують безліч і з того всього просто нездатні відокремити саме те, що їм потрібно на даному етапі. Вони найчастіше звикли, що все їм дає вчитель і самим практично нічого не потрібно робити. Не потрібно докладати зусиль… а в подібній ситуації є розгубленість. Їх не вчать вчитись… Не вчать як потрібно шукати інформацію, на що звернути увагу як взагалі її відбирати??? І тоді найчастіше діти або підбирають що попало, або все накупу (вчитель сам вибере, що йому потрібно), або просто не готові, бо не змогли впоратись з тим потоком інформації, який їм запропоновано.
Ось чому і виникла потреба розгляду саме цієї теми - індивідуального підходу, пошук ефективних способів, психологічних прийомів та безпосередньо роботи шкільного бібліотекаря з дітьми різної вікової категорії.
Бібліотекарі часто зустрічаються з ситуаціями коли приходить дитина і просить дати їй щось на певну тему. Але конкретно вона сама не знає що.
На основі цього виділяються головні проблеми учнів традиційної школи:
- Невміння визначити межі свого знання і незнання і усвідомити потребу в новій інформації;
- Невміння сформулювати запит (основна проблема – робота з каталогами, незнання чи нерозуміння необхідного об’єму і об’єму інформації загалом);
- Невміння шукати інформацію;
- Невміння вибирати і оцінювати інформацію;
- Обробка і представлення інформації (доволі часто зустрічається ситуація, коли перечитуєш дитячу роботу, а там просто куски абзаців з певного джерела і зовсім немає зв’язку, набір фраз, не пов’язаних між собою.. )
Доволі часто книга виступає для дітей засобом покарання, тому полюбити вони її аж ніяк не взмозі.
Причини, через які діти не читають книг – безліч, а от як зробити так, щоб книга була другом?
Способів, як на мене, можна використовувати безліч, але зупинюсь, на тих, які реально реалізовувати щодня, і не лише бібліотекарю, а й батькам, вчителям, друзям..
1. Він швидше для вас, як для батьків, хоча його можна використовувати і для життя бібліотеки. Увага та цікавість дитини.
Змалку діти часто люблять гортати книги і залишати на них свої «автографи». Батьки ж зразу видирають книгу з рук. Коли ж навпаки потрібно давати дитині можливість пізнавати світ через книгу, коли діти маленькі, вони звичайно залишать з тої книги клапті, але коли підростають, то їх цікавлять уже малюнки, написи. Так виникає цікавість і якщо дати можливість їй проявитися, то дитина полюбить читати книги. Звичайно на кожному віковому етапі це мають бути різні книги. В умовах бібліотеки можна створювати виставки, відповідно до вікового періоду.
2. Спосіб інтриги.
Коли для зацікавлення чи порівняння використовують фрази інтригую чого характеру, наприклад: «Що ви як ті щука, рак і лебідь ніяк собі ради не дасте?», чи інші, що справді викликає цікавість, дитина бере в руки книгу, щоб взнати, що ж вони там не поділили.
3. Зацікавити через екранізацію фільму по книзі.
Головне зацікавити дитину конкретним випадком… Він в книзі описаний зовсім по-іншому, викликає інші переживання, емоції. Всіх звичайно зацікавити не вдасться, але обов’язково знайдуться діти, для кого це буде гарний досвід і викличе подальшу зацікавленість книгою.
Ну і на завершення. Бережіть книгу, любіть її, цікавтесь нею, адже...
Коментарі 0