Сучасні інформаційні технології, їх доступність та поширення у світі заполоняють всі сфери життя людини. Інтернет… Ось що цікавить сьогоднішнє покоління. Вони мало не з пелюшок знають, що і до чого… Як включити комп’ютер, що таке інтернет і як ним користуватись… Книжка це вже майже раритет. А навіщо, якщо є інтернет??? Але батьки не завжди усвідомлюють, що діти не владні розрізняти позитивне та негативне, що він у собі приховує. Це ми, дорослі знаємо, що погано, а що добре, можемо регулювати час перед монітором, бо знаємо, що маємо ще безліч обов’язків, проте самі часто попадаємо в павутинку залежності від і-нету.

Діти не задумуються над цим..

Свій час вони найчастіше вбивають саме перед монітором комп’ютера сидячи годинами та спілкуючись на багатьох сайтах, що й замінює їм живе спілкування та книги, які виходять з моди… Діти їх не читають, бо їх не читають батьки. Читають переважно газети та журнали, але не книги. Увагу дітей забирають віртуальні ігри та їх герої, а не герої книг. Проте комп’ютерні ігри, це переважно «страшилки», або як їх ще називають – аркадіанські ігри. Самі розробники відносять їх до розряду злих. Основою захоплення віртуальними героями складають наступні якості: фізична сила, жорстока позиція, ставлення до ворогів, вміння досягати мети будь-якими засобами. Дітей захоплюють емоції, які у грі набагато яскравіші, ніж у реальному житті. Там вони відчувають себе сильними та розумними. 

А от в інформаційному просторі вони почуваються слабше і набагато розгубленіше. Коли отримують завдання підготувати реферат чи повідомлення, то найперше заглядають в і-нет, а не в книгу. Інформації отримують безліч і з того всього просто нездатні відокремити саме те, що їм потрібно на даному етапі. Вони найчастіше звикли, що все їм дає вчитель і самим практично нічого не потрібно робити. Не потрібно докладати зусиль… а в подібній ситуації є розгубленість. Їх не вчать вчитись… Не вчать як потрібно шукати інформацію, на що звернути увагу як взагалі її відбирати??? І тоді найчастіше діти або підбирають що попало, або все накупу (вчитель сам вибере, що йому потрібно), або просто не готові, бо не змогли впоратись з тим потоком інформації, який їм запропоновано. 

Ось чому і виникла потреба розгляду саме цієї теми - індивідуального підходу,  пошук ефективних способів, психологічних прийомів та безпосередньо роботи шкільного бібліотекаря з дітьми різної вікової категорії. 

Бібліотекарі часто зустрічаються з ситуаціями коли приходить дитина і просить дати їй щось на певну тему. Але конкретно вона сама не знає що.

На основі цього виділяються головні проблеми учнів традиційної школи:

1. Невміння визначити межі свого знання і незнання і усвідомити потребу в новій інформації;
2. Невміння сформулювати запит (основна проблема – робота з каталогами, незнання чи нерозуміння необхідного об’єму і об’єму інформації загалом);
3. Невміння шукати інформацію;
4. Невміння вибирати і оцінювати інформацію;
5. Обробка і представлення інформації (доволі часто зустрічається ситуація, коли перечитуєш дитячу роботу, а там просто куски абзаців з певного джерела і зовсім немає зв’язку, набір фраз, не пов’язаних між собою..  )