https://youtu.be/cWVveubengg 

   ЗАПАЛІТЬ СВІЧУ...

Пам'яті жертв голодомору...

Затягнуте в журбу і страх село...
Як тіні, люди де-не-де блукають...
А розкошує лиш криваве зло —
Останнє з рук тремтячих вириває...

— Матусю, їсти...
Голос ледве чуть...
А в неї сил немає навіть встати,
Щоб хоч шматочок хліба роздобуть
І пухлим діточкам його віддати...

Бреде, сердешна, думкою жива,
Навкруг —  лиш пустка й смерть
                              врожай збирає...
А в пам'яті — поля, жита, жнива...
Та в хаті навіть зернятка немає...

Страшна біда і стогін навкруги...
У коминах вітрище вовком виє...
Останній подих, сповнений туги...
А вічний сон до раю путь відкриє... 

Тетяна Строкач