На осінніх канікулах, не зважаючи на рясний дощ в Тернополі, ми вирушили в цікаву мандрівку. Попереду нас чекав Бучач. Дррогою ми співали українські пісні, їхали комфортно і весело ( дякуємо Уляні Пюрко, що навчила).

І ось ми в Бучачі.

Запаморочливі краєвиди та стародавня архітектура  не залишили нас байдужими.

   Справжнім витвором мистецтва називають Бучацьку ратушу. Кожна деталь її фасаду, від фактурної ліпнини до елегантних скульптур, викликає захоплення. Роздивляючись їх, можна побачити цілі сюжети античних міфів. Ось Геракл вбиває Лернейську гідру, трохи далі можна впізнати бога морів Посейдона.

   На правому березі річки Стрипи можна побачити романтичні руїни Бучацького замку. Перша згадка про нього датується аж 1373 роком! Протягом трьохсот років стіни фортеці не підкорювалися загарбникам, але не подолали турецької навали 1672 року. Саме з замку можна побачити все місто.

Вразив своєю красою  Костел Успіння Діви Марії який унікальний своїми величними п’ятьма вівтарями виконаними в дереві скульптором Пінзелем та його учнями.

     Шквал позитивних емоцій діти отримали від відвідування козячої ферми " Семеро козенят", яка знаходиться поруч з Бучачем. Вразила ідеальна чистота ферми, ніби в Швейцарії, все дуже продумано. І великою радістю було погодувати козенят, погладити. Всі вони різні і дуже гарні, дехто вперше побачив живу козу. Дегустувати сири власного виробництва і самі робили піци. Щасливі, ситі і задоволені повернулися додому.