Завдяки учням ТНВК школи-економічного ліцею № 9  ім. І Блажкевич та їхнім родинам та через сприяння офіційного представника ЮНЕСКО в Тернопільській області Юрія Семенюка було зібрано допомогу для бійців АТО батальйону «Торнадо».

    Учні та їхні родини підготували для наших захисників не тільки продукти харчування чи одяг, але й листи підтримки та вдячності, малюнки та власні авторські патріотичні вірші.

Відео цього дня тут: https://www.youtube.com/watch?v=r2uWgz5UwRc

"ВІКТОРІЯ, учениця ТНВК ШЕЛ №9:       

«Дорогі наші солдати, наші воїни, наші захисники! Завдяки вам ми можемо спокійно лягати спати, ходити до школи. Щодня ми молимося і віримо, що ви повернетесь живими». 

Разом до перемоги. Становище, в якому зараз перебуває наша країна, не залишає байдужими і тернопільських школярів. Учні школи, від наймолодших до випускників, зібрали передачу для наших військових. В коробки склали продукти харчування, засоби гігієни, одяг та взуття. На кожній – опис того, що знаходиться всередині.

ГРИГОРІЙ РИБАК, директор ТНВК ШЕЛ №9:

«Коли ми починали ту акцію, я думав, що треба буде переконувати людей і казати, що, все-таки, треба. І дуже добре, що я помилився, тому що, буквально за декілька днів ми зібрали оті речі, які ви бачите. Приносили і батьки, і діти, і громадськість, яка просто почула дану інформацію"

ГАЛЯ, учениця ТНВК ШЕЛ №9:        

«Наша школа збирала харчі, коштами підтримувала. Також гурток «Азбука в’язання» із Галиною Йосипівною Драч, це ведуча нашого гуртка, ми збирали теплі рукавиці, шкарпетки, голки, нитки, щоби допомогти нашим службовцям, які захищають наші життя». 

БОГДАН, учень ТНВК ШЕЛ №9:      

«Ми вирішили долучитися до такої акції, адже вони нас захищають в той час, як ми сидимо в теплій хаті. Вони ризикують своїм життям, а воно надається їм тільки один раз, воно – саме дорожче, що в них є».

НАДЯ, учениця ТНВК ШЕЛ №9:       

«Ми прекрасно розуміємо ситуацію, яка склалася на сході України і відповідально до цього ставимося. Нас підтримав педагогічний колектив, наші батьки, вчителі, і ми з радістю допоможемо нашим бійцям».

Разом продуктами та речами до військових поїдуть і дитячі малюнки та листи – для підтримки моральної. Разом з передачею від тернопільських школярів на Схід передали допомогу і представники тернопільської «Самопомочі». Це, зокрема, одяг та взуття з Польщі для наших військових, та медичний інвентар із Франції, на який чекають в одній з лікарень Донеччини.

ВІТАЛІЙ СЕМЕНЮК, представник «Самопомочі» в області, директор центру ЮНЕСКО в області:

«Передали наші друзі-поляки. Це теплі речі, взуття, і тому подібне. До нас вчора звернулися представники з Херсонщини, волонтери, що зараз є нагальна потреба по допомозі нашим пораненим бійцям, які знаходяться в Курахово в медичному госпіталі. Я дзвонив, говорив з заввідділом, пані Ольгою, вона попросила в нас милиці, ходуни, миючі засоби антисептичні. Зараз це все також є в нас в машині».  

Дещо, каже Віталій Семенюк, відправлять поштою, решту  - передадуть через волонтерів. Подружжя Світлана та Сергій, батьки військовослужбовця, передачі для хлопців везуть вже не вперше.

СЕРГІЙ, волонтер:

«Батько повинен дбати про сина. А тепер я маю багато синів. Коли я приїжджаю в батальйон , значить, це всі мої сини. Там є і жіноча стать, значить, то і доньки, будемо казати, і сини. Все є наші діти. Немає чужого болю. Це є все наш біль. Це є загальний біль, який ми мусимо винести. Що би я хотів казати: щоб люди не думали, що там не потрібно нічого. Їм треба постійно, так само, як нам, кожен день їсти, кожен день вдягнутися, кожен день поспати і кожен день помитися». " (за матеріалами сайту ІНТБ)

Листи та вірші учнів до захисників в АТО

Це все скінчиться рано

Чи пізно. І будуть

Мирні зорі над нами

І буде пісня – буде

Слава Україні!

Дорогий воїне

Дякую  тобі за те, що ти оберігаєш моє життя. Ти наражаєш себе на небезпеку, заради майбутнього України,заради нашого  спокійного сну. Вся Україна вдень і вночі промовляє молитви щоб ви повернулися додому  живими з Перемогою над ворогом. Щоб більше ніхто не смів зазіхати на вільну Україну.

Хочу побажати тобі бути сміливим як ти є, навіть коли в тебе не залишилося надії Знай!. Надія є і  буде з тобою до перемоги. Нехай  кожного дня  над твоєю головою сяє сонце миру, нехай Господь завжди дає тобі сили, здоров*я, віри у власні сили .  Ти знай що скоро прийде день коли скінчиться ця війна , коли ти  зможеш  кричати Україна вільна! Обійняти своїх близьких , і більше ніколи з ними не розлучатися

З повагою тернополянка Вікторія  

(Гут В. 11-Б)

***

Почати своє звертання хочеться з привітання, тому - Слава Україні! Пишучи цей лист вам на передову, хочеться виразити свої слова подяки і підтримки. Адже ми, хоча вже свідомі, але ще діти, школярі. Для вас ми можемо зробити і не багато, але ці речі ми робимо від душі. Ось і цей лист я пишу вам з надією підняти вам силу духу, побажати тільки найкращого.

Ви знаєте, так багато хочеться сказати вам, хочеться сказати Величезне спасибі, що ви є в України, що ви захищаєте її територіальну цілісність, що ви захищаєте нас.

Сьогодні важкі часи для всіх українців. Кожного дня ми чуємо по новинах сумні звістки. І вже здається, що сил немає, але кожного разу, згадуючи вас, розумію, що українці – нація непоборна, що нас не здолає ніхто. І я вважаю, що наша сила в тому, що нас багато, що ми всі за одне. Звичайно на ваші плечі випала найважча місія, тримати оборону на передовій, але пам’ятайте, що ми завжди в думках з вами. І я вірю, що ми зможемо перемогти, я вірю, що настане той час, коли в Україні все буде добре. І ви також повинні в це вірити, адже віра – це найсильніша зброя народу.

Також хочу побажати вам мирного неба і ясного сонця. Нехай у вас все буде добре добре. Повертайтеся живими!!!!

Ми вас чекаємо...   

(Масляк І. 11-Б)

***

Всі раптом стали такі патріоти, 
Почепили жовто-сині стрічки, 
А в голові зовсім інші турботи 
І всеодно їм на з крові річки. 
Кричать: "нема милішої країни", 
"Ми не залишимо в біді" 
І втікають тихо з України, 
Залишають неньку у вогні. 
: Не потрібні нам такі патріоти 
І їхні гасла ні до чого. 
лише справжні зможуть побороти 
І НЕ відчуратися От свого. 
Є такі, що люблять і в неволі, 
Стоять за неї непорушною горою, 
щоб вибороти щасливої ​​долі 
Візьмуть у руки зброю. 
І ворога відважно б'є, 
Щоб була ціла його країна, 
І поки люди такі є, 
Стоятиме могутня Україна! 
 

А ти знаєш, що сонце там не таке? 
І хмари там зовсім незвичні. 
Все маленьке, стає там велике 
І люди наші-величні! 
Там жарко, мов в пеклі 
І раптом холод, не чують рук, 
Бої ідуть запеклі, 
Зазнають солдати мук. 
Там окопи і гармати, 
Сну нема і в оці. 
Там віру треба мати, 
Не лякатись, як заболить у боці. 
Там Неба нема спокійного 
І вічно йде Гроза. 
Нема нічого надійного, 
Там зараз війна! 
 

А він просто хотів жити 
Легко так, без турбот 
: Не воду з калюж пити 
І НЕ треба йому тих нагород 
А він просто хотів жити 
Мати дочку і сина 
: Не окопи по ночах рити 
А бачити як підростає дитина 
А він просто хотів жити 
: Не на фронті стояти 
Хоч рани зможуть зажити, 
Душа буде все пам'ятати.

(Вишнюк В. 11-Б)